Велика Золота підкова Львівщини

Старосільський замок, є видатною архітектурною спадщиною періоду XV–XVII століть та розташований у селі Старе Село, що належить Пустомитівському району Львівської області. Історія цієї визначної споруди налічує багато вікових років. Спершу, на цьому місці у 1448 році було споруджено дерев’яний замок. Варто зауважити, що Староліський замок, завдяки своїй величезній площі, яка становить 2 гектари, є найбільшим на території Львівщини.Замок має форму п’ятикутної оборонної споруди і був побудований за участю Амвросія Прихильного в період з 1584 по 1589 роки за часів князів Острозьких. У подальшому, у 1642 і 1654 роках, замок був відновлений у стилі східноєвропейського пізнього ренесансу. Стіни замку мають висоту від 14 до 16 метрів і завершені аттиком, який прикрашений аркатурою. Фасади башт прикрашені бароковою різьбою на камені (на сьогоднішній день збереглося лише три вежі).Ця історична споруда є не лише архітектурним пам’ятником, але й важливою частиною культурної спадщини Львівщини.На жаль, інформація про поточний стан Староліського замку може бути дуже різноманітною. Деякі замки в Україні були відновлені та відкриті для туристів, тоді як інші можуть перебувати у занедбаному стані. Рекомендується перевірити інформацію про замок в місцевих джерелах або на офіційних веб-сайтах туристичних організацій для найактуальнішої інформації.Туристична привабливість: Якщо замок доступний для відвідування, він може бути цікавим туристичним об’єктом для історичних та культурних екскурсій. Він також може служити об’єктом фотографії та досліджень для тих, хто цікавиться історією та архітектурою.

Свірзький замок — замок в Україні, розташований у селі Свірж Перемишлянського району Львівської області.Закладений у XV столітті Андрієм і Мартином Свірзькими, вперше згадується у 1484 році. Первинно замок був суто оборонною мурованою спорудою, квадратною в плані. Неодноразово перебудовувався; рік завершення одного з етапів робіт вказано безпосередньо на стінах — над центральною брамою з внутрішньої сторони збереглося вирізьблене число "1530".Першими власниками Свіржа (тоді він мав статус міста) та самого замку вважають Романовських. У середині XV століття місто Свірж перейшло у власність до польського роду Свірзьких. Саме Свірзькі і звели основну частину замкових будівельСучасного вигляду він набув з середини XVII століття, з часу переходу його у власність Александра Цетнера (від імені якого названо цілий район — Цетнерівка та ботанічний сад у Львові). Граф викупив його у Свірзьких у 1641 році і згодом значно розбудував та зміцнив.Існують припущення, що задум Цетнера з укріплення Свірзького замку здійснював відомий фортифікатор, генерал від артилерії Павло Ґродзицький. Роботи з перебудови замку проводились приблизно тоді, коли генерал Ґродзицький будував у Львові одразу два арсенали — Королівський та Сенявських.Незважаючи на своє вигідне оборонне розташування (на горі Белз, оточеній непрохідними болотами, ставками, а в підніжжі мурів — ровами і звідним мостом), палацовий тип його архітектури навряд чи міг мати серйозне оборонне значення. Відомо, що під час українсько-польської війни в 1648–1654 роках замок не раз здобували козацькі загони, а в 1648 році — спалили татари.Сьогодні стан замку не найкращий, проте Спілка архітекторів намагається вберегти його від руйнації. У задовільному стані збереглися не тільки зовнішні стіни та дах будівлі, але й внутрішній простір, який використовується для проведення різноманітних заходів та зйомок кінофільмів. Увесь цей час Спілка архітекторів самостійно опікується пам’яткою та територією довкола неї, залучаючи кошти приватних благодійників та гранти. У 2013 році НСАУ затверджує концепцію створення у Замку Міжнародного культурно-мистецького центру, в якому планується проведення літніх шкіл, архітектурних практик, виставок та мистецьких заходів. У 2018-му вперше Замок приймає учасників Львівського Фестивалю архітектури та мистецтв "ВЕЖА", а також відбувається перша студентська літня школа "Свірзький замок – театр архітектури" і опера "Алкід" фестивалю LvivMozArt. А восени цього ж року за підтримки Українського культурного фонду організовано Мультимедійний виставковий проект "Замок Свірж: Генеза".

Поморянський замок - це цінна історична та архітектурна спадщина, розташована в селищі Поморяни, Золочівського району Львівської області. Замок є значущим об’єктом, що свідчить про минуле та культурний внесок регіону. Сучасний стан замку включає два двоповерхові корпуси та круглу кутову вежу. Особливою родзинкою є відкрита галерея, яка розташована у південному корпусі.Замок відомий своєю належністю руській родині Кердеїв. Починаючи з давніх часів і до 1462 року, цей замок був власністю видатного подільського воєводи Грицька Кердейовича. Після його смерті спадок перейшов до його сина, Сигізмунда Кердея, який обіймав посаду теребовлянського старости. Трагічною сталася його доля у 1498 році, коли він загинув, захищаючи замок від нападу татар. Його син Ян Кердей, відомий також як Саїд Бей, був взятий у полон татарами ще як дитина. В подальшому він отримав освіту в школі для яничарів і став послом султана Сулеймана І, представляючи його інтереси перед королем Сигізмундом І Старим.Поморянський замок, розташований на невисокому пагорбі, колись був оточений водами ставів, мочар та рік Золота Липа і Махнівка, що обминали його з трьох сторін. Засновником замку став особа, яка назвала його "Кораблем". У документі від 1497 року зазначено, що шляхтич Микола Свинка володів селом та замком в Поморяні.Польський хроніст Баліцький вказує, що у 1504 році король Олександр Ягеллончик надав Поморянам статус міста та магдебурзьке право, а також дозволив проводити регулярні ярмарки і торги. Проте інший польський історик, Дзєдзіцький, вважає, що згаданий Баліцьким привілей є лише відновленням акта 1466 року, який можливо був втрачений з часом.На кінець XV століття маєтність Поморян перейшла у власність Зигмунта (Сігізмунда) Сененського, сина Яна з Сенна і Олеська, який був краківським каноніком. Ця родина утримувала володіння до 1619–1620 років, коли ці території були придбані Якубом Собеським, батьком майбутнього короля Польщі.Замок в Поморянах пройшов багато перебудов та пережив тривалий період занедбання, що призвело до втрати його первісного вигляду і виникнення аварійних станів. З сучасної структури залишилися два двоповерхових крила: східне крило із круглою вежею та південне крило з галереєю. Східне крило, з круглою вежею, є найдавнішим. Наступним є південне крило, яке має відкриту галерею, додану в XVIII–XIX століттях.У круглій вежі з конічним дахом розташовані сходи, які ведуть на другий поверх. У стінах вежі збереглися бійниці, розташовані на чотирьох рівнях; бійниці також є на першому поверсі східного корпусу. Приміщення східного корпусу на першому поверсі перекриті хрестовими і циліндричними склепіннями. Південний корпус має двоярусну відкриту галерею зі сходами по центру, знизу яка має аркадний вигляд, а колони тосканського ордера підтримують покрівлю над галереєю. Вікна верхніх поверхів оформлені білокам’яними порталами з трикутними сандриками. У 1978 році Поморянський замок був підданий реставрації, яку провели архітектори Л. М. Дмитрович та Л. Л. Алінаускене.З північно-східного боку від замку розташована одноповерхова господарська споруда. Покрівля замку сильно пошкоджена, а штукатурка зовні частково збереглася, але у стінах спостерігаються тріщини і вивали.Загальна площа території, на якій розташований Поморянський замок, становить 1206,00 квадратних метрів, а загальна площа внутрішніх приміщень замку складає 1465,60 квадратних метрів (включаючи підвали та горища, загальна площа становить 2509,60 квадратних метрів).На момент 2010 року замок перебував у жалюгідному стані, з рядом серйозних проблем. Літом 2008 року стик двох крил замку впав, і також була розібрана кам’яна огорожа. У вересні 2011 року в замку впала стіна.12 квітня 2018 року стіна східного крила Поморянського замку обвалилася.У 2020 році було розпочато ремонтно-реставраційні роботи.

Золочівський замок є важливою пам’яткою історії та культури національного значення, розташованою у місті Золочеві Львівської області в Україні. Він є частиною музею-заповідника "Золочівський замок" і входить до туристичного маршруту "Золота підкова Львівщини".Замок був зведений у 1634 році як оборонна фортеця за кошти Якуба Собеського, батька короля Польщі та правителя Речі Посполитої Яна III Собеського. Він був побудований на місці старого дерев’яного замку із потужними земляними валами, обкладеними каменем, бастіонами на кутах та ровами з водою. У внутрішньому дворі замку розміщуються два палацові споруди. Більший з них відомий як Великий палац, а навпроти в’їзної вежі знаходиться Китайський палац. Цікавою особливістю замку є збережена до наших днів система каналізації.Золочівський замок є прикладом оборонної споруди неоголландського типу та відноситься до категорії "palazzo in fortezzo" (палац у фортеці), поєднуючи функції оборони та проживання.Великий житловий палац Золочівського замку є двоповерховою будівлею розміром 72x22 метри з підвалами. Під час реставрації було відновлено розташування кімнат, відкрито шість туалетів початку XVIII століття, виявлено потайний хід та комини. Проте втрачені печі, каміни та підлоги. Збереглися один повністю з порталів внутрішніх дверей на першому поверсі, а на другому збереглися два напівзруйнованих портали.Китайський палац був побудований наприкінці XVII століття за кошт короля Яна ІІІ Собеського для його коханої дружини Марисеньки. Цей палац має форму двоповерхової шпилястої ротонди з прибудовами на боках. Початково це була галерея-ротонда з вісьмома колонами по головному фасаду та балконом навколо. У XVIII столітті до цієї будівлі були додані бічні прибудови, і її назвали Китайським палацом. Рельєфи над дверима і вікнами другого поверху ротонди збереглися до наших днів.21 травня 2004 року відреставрований Китайський палац був відкритий як Музей східних культур.Навколо Китайського палацу був створений східний парк з альтанкою.На сьогоднішній день у замковому дворі збереглися лише Китайський палац, Великий житловий палац та значно перебудована надбрамна вежа, яка датується кінцем XIX століття.

Підгорецький замок, також відомий як Палац у Підгірцях, є видатною пам’яткою архітектури епохи пізнього ренесансу і бароко. Розташований у селі Підгірці, що знаходиться в Золочівському районі Львівської області.Замок був споруджений протягом 1635–1640 років за проектом архітектора Андреа дель Аква, під наглядом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.Підгорецький замок розташований на краю рівнинного плато, на одному з відрогів Вороняків (частина Подільської височини), на висоті 399 метрів над рівнем моря, поруч з долиною верхів’їв річки Стир. Південна частина плато є рівниною, і саме там знаходяться укріплення замку та головна в’їзна брама. З іншого боку, в сторону Бродівської рівнини, розташований палац, з вікон якого відкривається чудовий краєвид. В ясну погоду замок можна бачити на відстані десятків кілометрів на північ.На місці сучасного замку раніше існували старі укріплення, згадані ще у 1530 році. Записи в "Підгорецьких хроніках" також свідчать про те, що під час реставрації у 1896 році були замінені перекриття над Китайською залою, на яких була вирізблена дата "1601". Це підтверджує наявність укріпленої споруди, яка, ймовірно, стала основою для сучасної будівлі.У грудні 2017 року волонтери з благодійного фонду "Софос" зібрали кошти на відновлення балконної групи північно-східної сторони замку через краудфандинг. Зібрані 220 тисяч гривень будуть використані на придбання матеріалів, оплату робіт з виготовлення необхідних балясин і парапетів, а також їх встановлення. З 28 липня по 4 серпня 2018 року відбувся табір "Підгірці. Реновація", в якому близько 30 волонтерів з Києва, Дніпра, Харкова, Львова та Одеси працювали над відновленням Підгорецького замку.Кілька залів Підгорецького замку було відкрито для відвідувачів, навіть попри те, що реконструкція палацу триває. Тепер відвідувачі замку мають можливість побачити Китайський кабінет, Золоту, Кармазинову та Лицарську зали і насолодитися картинами, що колись прикрашали стіни палацу. Ця постійна експозиція буде постійно доповнюватися новими експонатами.Підгорецький парк, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва державного значення, вражає своєю красою. Збудований за найкращими традиціями "італійських парків", він є неперевершеним і, можливо, єдиним парком такого типу в Україні. Цей розкішний парк оточує замок з усіх боків, його план характеризується цілісністю художнього задуму та взаємозв’язком рельєфу, архітектури, скульптури й рослинності.У 2008 році замок в Підгірцях було включено до списку World Monuments Watch як одну з сотень пам’яток світової спадщини, що має виняткову цінність і знаходиться під загрозою руйнування. Міжнародну рятувальну операцію замку в Підгірцях проводить Благодійний фонд "Підгорецький замок" у Львові.

Олеський замок є видатною пам’яткою архітектури та історії XIII—XVIII століть, розташованою у смт Олесько, Золочівського району Львівської області. Цей замок вважається одним з найдавніших у країні та має багатий історичний спадок.Замок був, ймовірно, збудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича в XIII столітті на плато пагорба над річкою Ліберція. Перші згадки про замок зустрічаються в історичних джерелах 1327 року, коли він перейшов у володіння князя Юрія II. Замок мав форму низької оборонної споруди овальної форми, оточеної кам’яною стіною з одним в’їздом через браму та вежу. Деякі частини цих стін збереглися й досі.У XV та на початку XVI століття замок пережив складні періоди через татарські набіги, які завдали збитків місцевому населенню. Протягом цього часу замок був спільною власністю спадкоємців Барбари і Яна зі Снна та Олеська.Олеський замок має велике історичне значення і приваблює туристів своєю вражаючою архітектурою. Замок пройшов через різні перебудови та реконструкції протягом століть, але його унікальний характер і величність все ще захоплюють відвідувачів. Сьогодні Олеський замок використовується як музей та туристична визначна пам’ятка, яка пропонує можливість познайомитися з багатою історією цього регіону.Внаслідок війни зі Швецією та союзу Петра I з Польщею, Олеський замок був зайнятий російськими військами у 1707 році і залишався їх опорним пунктом протягом п’яти років.У 1806 році замок постраждав від пожежі, а з 1824 року його власниками стали Літинські, що спричинило серйозні руйнування споруди. Землетрус у січні 1838 року завдав ще більших пошкоджень: стіни тріснули, деякі приміщення стали непридатними для проживання. Власники замку також завдали шкоди споруді, шукаючи скарби, розбиваючи стіни з розписами та руйнуючи каміни.На початку XX століття Олеський замок перетворився на руїну. Проте завдяки глибокій реставрації та створенню музею, замок вийшов із стану руїни. З 1954 року розпочалася реставрація, яка була завершена в основному до 1965 року. Замок був переданий Львівській картинній галереї для музейних цілей, і від 1970 до 1974 року відбулася тривала реставрація під керівництвом Бориса Возницького. Замок отримав вигляд, що відповідає епохі його найбільшого розквіту в кінці XVIII століття. У 1975 році музей відкрився для відвідувачів, а в 1989 році отримав статус музею-заповідника.Львівська галерея мистецтв має різноманітні фонди, що дозволяють створити унікальну експозицію, відмінну від замкових музеїв інших міст. У замку представлені автентичні елементи, такі як фасади будівлі, замкові портали та геральдичні рельєфи з каменю.Музейні приміщення на цокольному поверсі та першому поверсі, які раніше використовувались для господарських потреб, стали частиною музею. Житлові приміщення знаходяться на другому та третьому поверхах. Багато з оригінальних деталей старовинного інтер’єру були відновлені.В музеї представлені галицько-волинська іконопись ХV–XVIII ст., українська портретна живопис ХVІ–XVIII ст., європейська живопис ХVІІ–XVIII ст. та європейська скульптура ХV–XVIII ст., включаючи твори, створені саме в Львові.Олеський замок є частиною туристичного маршруту "Золота підкова Львівщини", разом із Підгорецьким, Золочівським та іноді Жовківським замками, які також є відділами Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького.

Жовківський замок був відзначено своєю славною історією та вражаючою архітектурою. Він був споруджений на замовлення гетьмана Станіслава Жолкевського у період з 1594 по 1605 роки, а його архітектором був Павло Щасливий. З самого початку свого існування, замок був свідком значущих історичних подій, включаючи перебування родини гетьмана Богдана Хмельницького.У другій половині XVII століття замок став резиденцією короля Яна III Собеського, і саме за його панування він пережив найбільший розквіт. Під керівництвом архітекторів П. Бебера та А. Лоцці, замок був перетворений на величезну королівську резиденцію. Поблизу замку були створені чудові паркові ансамблі, які слугували яскравим прикладом ландшафтного дизайну того часу.Сам замок має вражаючу архітектурну композицію. Він складається з чотирьох триярусних наріжних фланкуючих веж та чотирьох двоповерхових корпусів, які сполучені між собою закритими бойовими галереями. Усередині замку розташоване велике внутрішнє подвір’я, а в торцях корпусів - малі дворики. Палацовий корпус відзначається двоярусною відкритою галереєю, яка розташована у глибині подвір’я. Більше того, замок має величезну в’їзну браму з чотириярусною надбрамною вежею, розташованою по центральній осі, до якої вела насипна гребля та дерев’яний міст через широкий мурований оборонний рів, який був забезпечений водяними шляхами. Частина моста була рухомою та використовувалася для закриття брами замку за потреби.Ініційально замок відзначався стриманим зовнішнім виглядом, проте під керівництвом Яна III Собеського він перетворився на розкішну королівську резиденцію завдяки втручанню архітекторів П. Бебера та А. Лоцці. Жовківський замок і його оточення є важливим артефактом історії та культури України, який приваблює туристів із усього світу своєю величчю та відмінністю.Починаючи з 1740 року, місто Жовква стало власністю родини магнатів Радзивіллів. В цей період замок пройшов чергову перебудову, і його первісна оборонна функція була втрачена. Процес занепаду споруди розпочався під час перебування австрійської влади в регіоні, коли в 1787 році замок був проданий на аукціоні. Останнім власником став Артур Глодовський, який допустив руйнацію цього історичного об’єкта.Під час Першої світової війни у 1915 році російські війська знищили залишки замку, спалюючи його. Упродовж періоду з 1923 по 1931 роки за кошти польського уряду було проведено часткову реставрацію споруди та заміну покрівель на нові. Після закінчення Другої світової війни будівлю адаптували для проживання людей, і так вона існує до наших днів.У поточний момент будівля замку частково функціонує як музей, де відвідувачі можуть дізнатися більше про його історію та значення в культурному спадку регіону.