Палац Потоцьких

Палац Потоцьких - це одна з найвизначніших архітектурних пам’яток кінця XIX століття в Україні. Він також є музейним відділом Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, де на початку 2007 року була відкрита колекція європейського мистецтва XIV-XVIII століть.

Родина Потоцьких була надзвичайно багата, впливовою та розгалуженою родовитою аристократією, яка отримала шляхетство ще в середині XII століття. Вони грали важливу роль в європейській історії, вплітаючись у її канву завдяки не лише шлюбним зв’язкам, але й особистому внеску у розвиток науки, літератури та мистецтва. Із видатних представників роду Потоцьких слід відзначити Яна Непомука Потоцького, відомого автора роману "Рукопис, знайдений у Сарагосі", та Миколая Василія Потоцького, мецената, який допоміг Україні створити єдину в світі колекцію робіт відомого скульптора епохи пізнього бароко, Йоанна Ґеорга Пінзеля.

Палац був зведений за замовленням графа Альфреда ІІ Юзефа Потоцького, видатного політика Австро-Угорської імперії, який був удостоєний численних орденів і обіймав важливі посади в Королівстві Галичині і Володимирії з 1875 по 1883 роки.

Палац є вражаючим прикладом архітектурного стилю "історизм" кінця XIX століття. Його проект розробив модний у той період паризький архітектор Луї Довернь (1854-1937).

Приємним фактом є те, що для виконання цього проекту не довелося залучати фахівців з-за кордону. Палац був побудований місцевими професіоналами, а відповідальність за його декоративне оздоблення покладено на львівську фірму під керівництвом відомого скульптора Леонарда Марконі та його учня Петра Віталіса Герасимовича. Роботи з декорування споруди виконав також висококваліфікований майстер Ян Дашек, а його фірма здійснила всі види слюсарних та художніх ковальських робіт та лиття.

Цей величний палац, колишня резиденція цісарського намісника у Лембергу, завжди привертає увагу своєю величчю та тим, як він структурує простір навколо себе. Його напівпрозора огорожа з високими воротами, які прикрашені гербом Альфреда ІІ Потоцького та графською короною, дозволяє насолоджуватися архітектурним ансамблем і величезним подвір’ям, де одночасно могло вміститися до восьми карет. Гості, які мали щастя відвідати палац, захоплювалися французьким регулярним садом, який розташований за палацем, з його чудовими квітниками та рідкісними видами дерев (зокрема, єдиний у Львові мета-секвоя, яка зараз прикрашає одну з центральних алей саду).

Відвідувачам відкриті палацові інтер’єри першого поверху, які складаються з анфілади салонів у стилі Людовіка XVI. Серед них виділяються:

Вітальний салон: Елегантний інтер’єр з видом на терасу, відзначається вишуканим поєднанням кольорів старої слонової кістки, білого декору та золотистих шовкових шпалер.

Зелений салон: З дверима прихованого монтажу, цей салон залишається місцем для зустрічей на найвищому рівні.

Музичний або Червоний салон: Вирізняється каміном з білого каррарського мармуру, мідними прикрасами та багатою неокласичною золотою ліпниною.

Бальний або Білий салон: Особливість цього салону - стіни виконані у техніці стюко та дзеркала у фігурних бронзових рамах з визолоченою ліпниною та зображеннями музичних інструментів.

Бенкетний або Бірюзовий салон: Усі стіни і стеля прикрашені декором з атрибутами мисливства, рибальства і дарів природи. Особливістю цього салону є олійна картина "Натюрморт із квітами і червоним папугою," якою колись захоплювалися члени родини Потоцьких.

Ці інтер’єри створюють неперевершену атмосферу та зберігають дух минулих епох, дозволяючи відвідувачам насолоджуватися культурним багатством палацу Потоцьких.